1. Орфоепічний словник української мови

іржавий

іржа́вий

[іржавией]

м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іржавий — іржа́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. іржавий — рідше ржавий, -а, -е. 1》 Прикм. до іржа 1). || Покритий іржею (у 1 знач.). || Власт. залізу, вкритому іржею. Іржавий запах. || Покритий бурими плямами старого риб'ячого жиру (про солону рибу). 2》 перен. Скрипучий, різкий (про звук, голос і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. іржавий — РУДИ́Й (червоно-жовтого кольору, забарвлення), РИ́ЖИЙ, ІРЖА́ВИЙ (РЖА́ВИЙ), РУДОВОЛО́СИЙ (з волоссям такого кольору); БУЛА́НИЙ (про масть коня — світло-рудий); РУДУВА́ТИЙ, РИЖУВА́ТИЙ, РУДА́ВИЙ (РУДЯ́ВИЙ) розм. (трохи рудий). І згадую Україну. Словник синонімів української мови
  4. іржавий — Іржа́вий і ржа́вий, -ва, -ве ржа́вий і іржа́вий, -ва -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. іржавий — ІРЖА́ВИЙ, рідше РЖА́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до іржа́ 1. З металу зняли іржаву шкаралупу (Наука.., 9, 1965, 49); // Покритий іржею (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах