Дич

Дич

іменник чоловічого роду

населений пункт в Україні

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дич — Дикунство, див. глуш, гуща Словник чужослів Павло Штепа
  2. дич — дич дикун (м, ср, ст): Ти даремно кажеш, що наш малий не вміє поводитися в церкві. Ти ще інших дітисок не видів, то не діти, а просто дич якась. Ніякого виховання ні в батьків, ні в дітей (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дич — див. дикий Словник синонімів Вусика