Кушнір
Кушні́р
прізвище
* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
∗∗∗
кушні́р
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кушнір — [кушн’ір] -ра, м. (на) -ров'і /-р'і, мн. -ри, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- кушнір — -а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кушнір — КУШНІ́Р, а́, ч. Фахівець, що вичиняє хутро і шиє з нього одяг, головні убори тощо. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (І. Словник української мови у 20 томах
- кушнір — ЧИНБА́Р (ремісник, який чинить шкури), ГАРБА́Р заст.; КУШНІ́Р (той, хто вичиняє хутро та шиє хутряні вироби). Знайшлися серед них і чинбарі, які досить уміло вичиняли смушки з овечих шкур, юхту — з телячих (А. Словник синонімів української мови
- кушнір — Кушні́р, -ні́ра́; -ні́ри́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кушнір — КУШНІ́Р, а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах