1. Орфографічний словник української мови

Лебедин

Лебеди́н

іменник чоловічого роду

місто в Україні

∗∗∗

лебеди́н

іменник чоловічого роду, істота

лебідь

поет.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лебедин — -а, ч., нар.-поет. Лебідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. лебедин — ЛЕБЕДИ́Н, а́, ч., нар.-поет. Лебідь. Лебедин одинокий проплив над сполоханим степом (О. Ільченко); * У порівн. Пливе туман, як білий лебедин (Л. Костенко). Словник української мови у 20 томах
  3. Лебедин — М. у Сумській обл., райцентр, на берегах р. Вільшанки (притока Псла, басейн Дніпра); 33 тис. мшк.; верстатобудівна, харчова промисловість; залізничний вузол; музеї; Воскресенська (XVIII ст.), Покровська, Миколаївська (XIX ст.) церкви, торговельні ряди (XIX ст.). Заснований 1654. Універсальний словник-енциклопедія
  4. лебедин — I. ЛЕБІ́ДКА (самка лебедя), ЛЕБЕДИ́НА поет. рідше. Білі лебідки пливли і чорні, Лебеді статні ячали молодо... (Л. Забашта); Ой білая лебедина Тихий Дунай сколотила (П. Чубинський). ЛЕ́БІДЬ, ЛЕБЕДИ́Н поет. рідше. Словник синонімів української мови
  5. Лебедин — Лебеди́н, -на́, -но́ві, -но́м (м.); лебеди́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лебедин — ЛЕБЕДИ́Н, а́, ч., нар.-поет. Лебідь. Лебедин одинокий проплив над сполоханим степом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 36). Словник української мови в 11 томах
  7. лебедин — Лебедин, -на м. Лебедь самецъ. Шкода того лебедина, що високо літає. Чуб. V. 567. Словник української мови Грінченка