1. Орфографічний словник української мови

Меркурій

Мерку́рій 1

іменник чоловічого роду, істота

ім'я

Мерку́рій 2

іменник чоловічого роду, істота

бог торгівлі

Мерку́рій 3

іменник чоловічого роду

планета

∗∗∗

мерку́рій

іменник чоловічого роду

ртуть

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. меркурій — Живосрібло, див. ртуть Словник чужослів Павло Штепа
  2. Меркурій — лат.; Merkurius; у римській міфології Меркурій — бог торгівлі, покровитель купців; від merx (pod. mercis) —товар. Різко скрипнули двері, і до світлиці вбіг чотирнадцятилітній Меркурій (М. Стельмах). Власні імена людей. Словник-довідник
  3. Меркурій — I -я, ч. 1》 У давньоримській міфології – бог торгівлі, злодійства і крилатий вісник. || перен. 2》 Планета Сонячної системи, найближча до Сонця. II -я, ч. Hg. Хімічний елемент. У природі зустрічається у самородному стані та у вигляді мінералу цинобри. Простою речовиною меркурію є рідкий метал ртуть. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. меркурій — МЕРКУ́РІЙ, ю, ч., хім., заст. Ртуть. Словник української мови у 20 томах
  5. меркурій — мерку́рій (лат. Mercurius) 1. У давньоримській міфології бог красномовства, торгівлі та розбою на шляхах (у греків – Гермес). 2. Найближча до Сонця планета. 3. Переносно – гонець. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. Меркурій — Найближча до Сонця, передостання за розмірами планета Сонячної системи; важко спостережувана; найдокладніші дані та єдину карту поверхні одержано за допомогою космічної станції Марінер-10... Універсальний словник-енциклопедія