Спаситель

Значення в інших словниках

1. спаситель — Спас, Син Божий, Ісус Христос, Син Чоловічий, Месія; ЖМ. рятівник. Словник синонімів Караванського
2. спаситель — Рятун, рятівник, (вона) рятунка, рятівниця Словник чужослів Павло Штепа
3. Спаситель — -я, ч. 1》 рел. За християнським віровченням – засновник християнства, що врятував людство, спокутувавши його гріхи; Ісус Христос. || Ікона з зображенням Ісуса Христа. 2》 розм. Те саме, що рятівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спаситель — СПАСИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. (з вел. літери), рел. У християнстві: той, хто спасає душу (тіло людини віровченням – міфологічний засновник християнства, що нібито врятував людство, від вічної смерті; Бог, Ісус Христос. Словник української мови у 20 томах
5. Спаситель — див. Бог Словник синонімів Вусика
6. Спаситель — БОГ (БІГ рідко) (за релігійними уявленнями, надприродна істота, що створила світ і керує ним), ГОСПО́ДЬ, ГОСПО́ДЬ БОГ, ПАН БОГ, ТВОРЕ́ЦЬ книжн., ТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СОТВОРИ́ТЕЛЬ церк., СПАСИ́ТЕЛЬ церк., ВСЕВИ́ШНІЙ (УСЕВИ́ШНІЙ) церк. Словник синонімів української мови
7. спаситель — СПАСИ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. рел. За християнським віровченням — міфологічний засновник християнства, що нібито врятував людство, спокутувавши його гріхи. Слава вам, Убогим людям, чабанам, Що привітали, заховали І нам спасителя спасли Од Ірода (Шевч. Словник української мови в 11 томах
8. Спаситель — Спаситель, -ля м. Спаситель. Спаситель міра, І. Христосъ. Богові молились, Спасителю хрестились. н. п. Словник української мови Грінченка