алюр

алю́р

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. алюр — (франц. allure — темп, хід), -у, ч. Вид поступального руху коня. Із себе виклич лева і лютуй, твоїх розкошів виярілі юрми проносяться у смертному алюрі, пірнаючи у чорну темноту. (ЧТ:55). Словник поетичної мови Василя Стуса
  2. алюр — -у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар'єр та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. алюр — АЛЮ́Р, у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар'єр та ін. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад (П. Панч); – На такому конику швидким алюром не поскачеш (В. Логвиненко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. алюр — алю́р (франц. allure, букв. – хода) 1. Різні види ходи, бігу коня (напр., ступа, галоп, кар’єр). 2. військ. Умовна позначка хрестами на донесенні, що визначає ступінь швидкості його доставки. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. алюр — алю́р три хрести́. Уживається переважно як спонукання до дії, руху в значенні: вперед! дуже швидко! негайно! — Діду Кузьма, нате зведення і не баріться... — Алюр три хрести,— схопив дід палку і почвалав до сільради (В. Фразеологічний словник української мови
  6. алюр — АЛЮ́Р, у, ч. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар’єр та ін. Мов у манежі, ми обскакали дворище і тим же алюром понеслись назад (Панч. II, 1956, 64); — На такому конику швидким алюром не поскачеш (Логв., Літа.., 1960, 26); *Образно. Словник української мови в 11 томах