1. Орфографічний словник української мови

байстрюк

байстрю́к

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. байстрюк — -а, ч., зневажл., лайл. Позашлюбний син. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. байстрюк — БАЙСТРЮ́К, а́, ч., заст., зневажл. Позашлюбний син. За сим на бендюгах плететься Байстрюк Авентій попадич (І. Котляревський); – Бач, а хлопці казали, що в мене батька не було... байстрюк! – кажуть (Панас Мирний); – Який лист? Я й не бачив ніякого листа. Словник української мови у 20 томах
  3. байстрюк — див. дитина Словник синонімів Вусика
  4. байстрюк — БЕЗБА́ТЧЕНКО розм. (позашлюбний син), БАЙСТРЮ́К зневажл., лайл., БАЙСТРЯ́ зневажл., лайл., БА́ХУР зневажл. рідше. — Але я ж знатиму, я, я, що воно моє.. Я не хочу, щоб воно росло, мов бур'ян, як трава, недоглянута, без батька.. Словник синонімів української мови
  5. байстрюк — Байстрю́к, -ка́, -ко́ві, -рю́че! -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. байстрюк — БАЙСТРЮ́К, а́, ч., дорев., зневажл., лайл. Позашлюбний син. За сим на бендюгах плететься Байстрюк Авентій попадич (Котл., І, 1952, 194); — Бач, а хлопці казали, що в мене батька не було… байстрюк! — кажуть (Мирний, II, 1954, 49); — Який лист?... Словник української мови в 11 томах