балалайка

Значення в інших словниках

1. балалайка — Російський народний щипковий інструмент з дерев’яним корпусом трикутної форми й трьома (раніше двома) струнами, досить поширений і в Україні. Словник-довідник музичних термінів
2. балалайка — I -и, ж. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника. II -и, ж., розм. Погано засіяні ділянки поля. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балалайка — БАЛАЛА́ЙКА, и, ж. Російський народний щипковий музичний триструнний інструмент із декою у формі трикутника. Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (О. Десняк); Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
4. балалайка — И, ж. 1. Гітара. Запілікай щось на балалайці. 2. Будь-який струнний інструмент. Словник сучасного українського сленгу
5. балалайка — (-и) ж.; мол.; жарт. Ґітара. БСРЖ, 46; ПСУМС, 5. Словник жарґонної лексики української мови
6. балалайка — див. балакучий Словник синонімів Вусика
7. балалайка — рос. народний щипковий музичний інструмент (хордофон), корпус дерев'яний трикутної форми, три струни, настроєні переважно в унісон і на кварту нижче; виготовляють 5 різних розмірів. Універсальний словник-енциклопедія
8. балалайка — БАЛАЛА́ЙКА, и, ж. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника. Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (Десняк, I, 1955, 101); Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (Гончар, Таврія.., 1957, 487). Словник української мови в 11 томах