1. Орфографічний словник української мови

баналітет

баналіте́т

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. баналітет — -у, ч. У феодальній Західній Європі спершу – монопольне право сеньйора брати плату з селян за користування майном суспільного значення; пізніше – грошові побори з селян за право здійснювати ці господарські операції у себе вдома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. баналітет — БАНАЛІТЕ́Т, у, ч., іст. У країнах Західної Європи – право, за яким феодал вимагав у залежних селян виконання певної роботи за плату, визначену самим феодалом. Баналітет скасовано під час Французької революції XVIII століття (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. баналітет — баналіте́т (франц. banalite, від banal, тут – належний сюзеренові) право феодала в країнах Західної Європи вимагати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі за плату, визначену ним самим. Словник іншомовних слів Мельничука