1. Орфографічний словник української мови

бандурник

банду́рник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бандурник — -а, ч. Майстер, що робить бандури. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бандурник — БАНДУ́РНИК, а, ч. 1. Майстер, який робить бандури. Як музично обдарованому Антону Чорному бандуру подарували. Зробив її відомий майстер-бандурник Антоній Паплинський. Оплатив видатки великий український ентузіаст Микола Богуславський (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. бандурник — БАНДУ́РНИК, а, ч. Майстер, що робить бандури. Словник української мови в 11 томах
  4. бандурник — Бандурник, -ка м. 1) Мастеръ, дѣлающій бандуры. 2) = бандурист. Дума «про смерть козака бандурника» Мет. 443. Словник української мови Грінченка