1. Орфографічний словник української мови

банту

ба́нту 1

іменник чоловічого або жіночого роду, істота

представник або представниця корінного населення деяких районів Африки

ба́нту 2

іменник жіночого роду

група мов

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. банту — невідм. 1》 мн. Група народів, шо є основним (корінним) населенням більшості країн Центральної, Східної та Південної Африки; представники цих народів. Міграція банту. 2》 в знач. прикм. Сім'я мов цих народів. Мови банту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. банту — БА́НТУ, невідм. 1. ж. Найпоширеніша група мов корінного населення центральної та південної частини Африки. Одна з найбільших мов банту – суахілі – має писемність (з навч. літ.). 2. ч. і ж., мн. Словник української мови у 20 томах
  3. банту — Група африк. народів (300-400 народів, бл. 150 млн. осіб), зосереджених у Центр., Сх. і Пд. Африці; мови б. Універсальний словник-енциклопедія