беззаконник
беззако́нник
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- беззаконник — -а, ч., заст. Той, хто порушує закон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- беззаконник — БЕЗЗАКО́ННИК, а, ч., заст. 1. Той, хто порушує закон. Цар .. зараз же бомагу [бумагу] й посилає, Щоб беззаконника такого-то схопить (Л. Глібов). 2. бібл. Той, хто порушує Закон Божий; грішник, нечестивець. Словник української мови у 20 томах
- беззаконник — СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК. Словник синонімів української мови
- беззаконник — Беззако́нник, -ка, -кові, -ку! -ки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- беззаконник — БЕЗЗАКО́ННИК, а, ч., заст. Той, хто порушує закон. Цар.. зараз же бомагу й посилає. Щоб беззаконника такого-то схопить (Гл., Вибр., 1957, 60). Словник української мови в 11 томах
- беззаконник — Беззаконник, -ка м. Беззаконникъ, преступникъ. Зараз же бумагу посилає, щоб беззаконника такого то схопить. Гліб. Словник української мови Грінченка