1. Орфографічний словник української мови

бесур

бе́сур

іменник чоловічого роду

бусурман

арх.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бесур — -а, ч., розм., заст. Те саме, що бусурман 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бесур — БЕ́СУР, а, ч., заст., розм. Те саме, що бусурма́н 2. [Микита:] Ой бесуре, не попадайся ти мені! (М. Кропивницький). Словник української мови у 20 томах
  3. бесур — див. ворог Словник синонімів Вусика
  4. бесур — БЕ́СУР, а, ч., розм., заст. Те саме, що бусурма́н 2. [Микита:] Ой бесуре, не попадайся ти мені! (Кроп., І, 1958, 64). Словник української мови в 11 томах
  5. бесур — Бесур, -ра м. = бусурман. Тривай, бесуре! я тебе відучу до чужих дівок залицятися. О. 1861. XI. Кух. 16. Словник української мови Грінченка