1. Орфографічний словник української мови

близнючок

близнючо́к

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. близнючок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до близнюк 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. близнючок — БЛИЗНЮЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до близню́к 1. Не згубив, діду, нічого, а знайти – знайшов: двоє близнючків опівночі біля Христі (С. Тудор). Словник української мови у 20 томах
  3. близнючок — БЛИЗНЮЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до близню́к 1. Не згубив, діду, нічого, а знайти — знайшов: двоє близнючків опівночі біля Христі (Тудор, Народження, 1941, 221). Словник української мови в 11 томах
  4. близнючок — Близнюк, -ка м. 1) Близнецъ. 2) мн. = близнята. 3) Волъ, очень похожій на того, съ которымъ онъ въ парѣ. КС. 1898. VII. 46. 4) мн. а) Двойчанки, два соединенные вмѣстѣ одной ручкой горшка. КС. 1882. IX. 459, 461. Словник української мови Грінченка