1. Орфографічний словник української мови

блискіт

бли́скіт

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блискіт — -коту, ч. Те саме, що блиск 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. блискіт — БЛИ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що блиск 1. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив [дражнив] (І. Франко); Очі в старця – блискіт лез (П. Тичина). Словник української мови у 20 томах
  3. блискіт — див. промінь Словник синонімів Вусика
  4. блискіт — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)... Словник синонімів української мови
  5. блискіт — БЛИ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що блиск 1. Кругом життя кипіло, наче море, І блискіт ламп мене дразнив (Фр., XIII, 1954, 234); Очі в старця — блискіт лез (Тич., II, 1947, 32). Словник української мови в 11 томах