1. Орфографічний словник української мови

блудник

блу́дни́к

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. блудник — блудника, ч., заст. Розпутна, розпусна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. блудник — БЛУДНИ́К, а́, ч., заст. Розпусна людина. Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог (Біблія. Пер. І. Огієнка); – І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (З. Тулуб); О я, грішник недостойний, блудник многогрішний (І. Драч). Словник української мови у 20 томах
  3. блудник — див. розпусник Словник синонімів Вусика
  4. блудник — РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя). Словник синонімів української мови
  5. блудник — БЛУДНИ́К, а́, ч., заст. Розпутна, розпусна людина. — І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (Тулуб. Людолови, І, 1957, 133). Словник української мови в 11 томах
  6. блудник — Блудник, -ка м. Блудникъ. Желех. Словник української мови Грінченка