бордюр

бордю́р

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бордюр — (фр. — окантовка) 1. Відносно вузька кайма з живописною чи рельєфною орнаментацією, що обрамляє зображення на стелі або частині стіни. На відміну від рами виконується з того ж матеріалу, що і середня частина твору. Архітектура і монументальне мистецтво
  2. бордюр — -у, ч. 1》 Облямівка по краях тканини, шпалер і т. ін. 2》 Смуга зелених насаджень, яку вирощують для прикраси з обох боків доріжки, по краях майданчиків і т. ін. 3》 Смуга з каменю, що відділяє дорогу від тротуару. 4》 Проведення торгових операцій за межами офіційного часу роботи біржі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бордюр — БОРДЮ́Р, у, ч. 1. Облямівка по краях тканини, шпалерів і т. ін. 2. Смуга зелених насаджень, яку вирощують для прикраси з обох боків доріжки, по краях майданчиків і т. ін. За аркою починалась алея з широким бордюром квітів по обидва боки (Панч, Ерік.., 1950, 66). Словник української мови в 11 томах
  4. бордюр — БОРДЮ́Р, у, ч. 1. Облямівка по краях тканини, шпалер і т. ін. Магазин пропонує широкий вибір кахлів, шпалер, бордюрів (з газ.). 2. Вузька смуга з каміння, плит і т. ін., яка відокремлює проїжджу частину вулиці від тротуарів. Словник української мови у 20 томах
  5. бордюр — ОБЛЯМІ́ВКА (те, що по краях смугою обрамовує, оточує що-небудь), БОРДЮ́Р, ОБІДО́К, О́БВІ́ДКА, ОКАНТО́ВКА (ОБКАНТО́ВКА розм. рідше), ОБЛЯМУВА́ННЯ, БЕРЕГИ́ тільки мн., КАНТ рідше. Словник синонімів української мови