1. Орфографічний словник української мови

бурчання

бурча́ння

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бурчання — -я, с. Дія за знач. бурчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бурчання — БУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурча́ти і звуки, утворювані цією дією. Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Б. Грінченко); Стара була дуже рада і виявляла це бурчанням (М. Словник української мови у 20 томах
  3. бурчання — БУРЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бурча́ти і звуки, утворювані цією дією. Стара була дуже рада і виявляла це бурчанням (Коцюб., І, 1955, 320); Вона чула від тітки здебільшого саме бурчання та гримання і мало, дуже мало коли зазнавала жалування (Гр. Словник української мови в 11 томах