1. Орфографічний словник української мови

бісус

бі́сус

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бісус — -у, ч. 1》 Секрет бісусової залози, яка знаходиться у нозі двостулкового молюска. 2》 Грибкова хвороба ікри риб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бісус — БІ́СУС, у, ч. Секрет бісусної залози у вигляді прозорих ниток, за допомогою якого двостулкові молюски прикріплюються до мушлі або іншої поверхні. Личинка прикріплюється до зябер чи плавців риб за допомогою клейкої нитки бісусу та краєвих зубців черепашки (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. бісус — Пучок шовковистих ниток, за допомогою яких двостулкові молюски кріпляться до черепашки; утворюються із затверділих виділень спеціальної залози біля основи ноги молюска. Універсальний словник-енциклопедія