1. Орфографічний словник української мови

вальцювальник

вальцюва́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вальцювальник — -а, ч. Робітник, що працює на вальцювальній машині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. вальцювальник — ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який працює на вальцювальній машині; вальцівник. Доменщики [доменники] й слюсарі, мартенщики [мартенники] й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби – усі йшли за їхнім Чубенком (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. вальцювальник — ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИК (робітник, що працює на вальцювальній машині), ВАЛЬЦІВНИ́К. За сучасної швидкості прокатки оператори й вальцювальники не можуть стежити за коливаннями розмірів прокату (з журналу); З ініціативи старшого вальцівника цеху холодного прокату.. Словник синонімів української мови
  4. вальцювальник — ВАЛЬЦЮВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що працює на вальцювальній машині. Доменщики й слюсарі, мартенщики й склодуви, шахтарі й вальцювальники, рудокопи й чорнороби — усі йшли за їхнім Чубенком (Ю. Янов., І, 1954, 283); До майстерні зайшов, з нічної зміни ідучи, вальцювальник (Панч, II, 1956, 231). Словник української мови в 11 томах