висланець
ви́сланець
іменник чоловічого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висланець — -нця, ч. 1》 Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець. 2》 рідко. Те саме, що посланець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висланець — ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Поляки виставили три шибениці й повісили на них трьох руських висланців: Богуна, Войновича та Сулиму (І. Франко); Дипломований геолог Самойлович вибрав з-поміж висланців охочих .. Словник української мови у 20 томах
- висланець — ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙ рідше; БАНІ́Т (БАНИ́Т) заст., БАНІ́ТА (БАНИ́ТА) заст. рідше (людина, оголошена поза законом). Словник синонімів української мови
- висланець — ВИ́СЛАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Той, хто зазнав вислання. Політичний висланець. 2. Рідко. Те саме, що посла́нець. Двадцятьма дорогами з Борислава спішили висланці робітницькі по селах і містечках, розносячи вість про нову війну (Фр. Словник української мови в 11 томах