возильник

вози́льник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. возильник — -а, ч., діал. Те саме, що возій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. возильник — ВОЗИ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що возі́й. А там же близько мої токи, мої клуні. Хліб тільки що возильники завезли в токи (І. Нечуй-Левицький); Захисні статті – це перелік дій чи умов, яких повинен дотримуватись возильник протягом дії кредитного договору (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. возильник — див. візник Словник синонімів Вусика