воркотуха
воркоту́ха
іменник жіночого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- воркотуха — -и. Жін. до воркотун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- воркотуха — ВОРКОТУ́ХА, и, ж. Жін. до воркоту́н. Знаю, що була стара [Аматина нянька], Скупа, і зла, і воркотуха (І. Котляревський); [Катерина:] Ох, моя пані кохана! Попалась би ти другому чоловікові. [Галя:] Годі тобі, стара воркотухо! (О. Стороженко). Словник української мови у 20 томах
- воркотуха — ВОРКОТУ́ХА, и, ж. Жін. до воркоту́н. Знаю, що була стара, Скупа, і зла, і воркотуха (Котл., І, 1952, 180); [Катерина:] Ох, моя пані кохана! попалась би ти другому чоловікові. [Галя:] Годі тобі, стара воркотухо! (Стор., І, 1957, 290). Словник української мови в 11 томах
- воркотуха — Воркотуха, -хи ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Стор. 11. 216. Жила Аматина там нянька.... скупа і зла і воркотуха. Котл. Ен. IV. 42. Словник української мови Грінченка