відступити

Значення в інших словниках

1. відступити — Відступи́ти (чого?) Поступитися (чим?). Се є право Ради громадскоїприймати собі писаря, який єї любий, і того права не повинна Рада громадска нікому відступити — ні двірникови, ні старості (См.-Стоцький, Громада, 11) // пол. ostąpić (kogoś, czegoś) — відступитися, відмовитися, поступитися. Українська літературна мова на Буковині
2. відступити — див. відступати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відступити — ВІДСТУПИ́ТИ див. відступа́ти. Словник української мови у 20 томах
4. відступити — відійти́ (відступи́ти, відсу́нутися і т. ін.) / відхо́дити (відступа́ти, відсува́тися і т. ін.) на за́дній (дру́гий) план. Стати другорядним, неістотним, менш важливим, незначущим. Фразеологічний словник української мови
5. відступити — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯ чого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯ в чому, ПОРИВА́ТИ з чим, ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
6. відступити — ВІДСТУПИ́ТИ див. відступа́ти. Словник української мови в 11 томах
7. відступити — Відступа́ти, -па́ю, -єш сов. в. відступити, -плю, -пиш, гл. 1) Отступать, отступить. Слуги відступили позад. Єв. І. ХѴІІІ. 6. Подайте, каже, мені того Михайлика, то я одступлю. ЗОЮР. І. 3. 2) Уступать, уступить. Під ярмарок город відступив велику лощину поміж Подолом і Ворсклом. О. 1861. IX. 176. Словник української мови Грінченка