1. Орфографічний словник української мови

голоштанець

голошта́нець

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голоштанець — -нця, ч., зневажл. Те саме, що голоштанник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. голоштанець — ГОЛОШТА́НЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Те саме, що голошта́нник. Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Сидить, горілкою частує, жартує, ніби й сам нетяга-голоштанець (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. голоштанець — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. голоштанець — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. голоштанець — ГОЛОШТА́НЕЦЬ, нця, ч,, зневажл. Те саме, що голошта́нник. Сам [Сагайдачний] за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Сидить, горілкою частує, жартує, ніби й сам нетяга-голоштанець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 82). Словник української мови в 11 томах