готур
го́ту́р
іменник чоловічого роду, істота
глухар
діал.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- готур — Го́тур: — глухар [3;22;VI] — лісова птиця: тетерев, глушець [XI] — тетерюк [16] — тетеря, глухар [IV] Словник з творів Івана Франка
- готур — -а, ч., діал. Глухар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- готур — ГО́ТУ́Р, а, ч., діал. Глухар. Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (І. Франко); Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Л. Смілянський). Словник української мови у 20 томах
- готур — ГЛУХА́Р (великий птах родини тетеревових), ГЛУХИ́Й ТЕТЕРУ́К (ТЕТЕРЮ́К), ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ, ГЛУШЕ́ЦЬ діал., ГО́ТУ́Р діал. На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Гжицький); Війна прийшла, війна!... Словник синонімів української мови
- готур — ГО́ТУ́Р, а, ч., діал. Глухар. Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готури (Фр., VIII, 1952, 277); Чути, як десь далеко-далеко випадково вигукне рідкий тепер птах готур (Сміл., Сад, 1952, 258). Словник української мови в 11 томах
- готур — Готур, -ра и ґотур, -ра м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus. Шух. I. 237. Желех. Словник української мови Грінченка