1. Орфографічний словник української мови

гусільниця

гу́сільниця

іменник жіночого роду, істота

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гусільниця — -і, ж., діал. Гусениця (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гусільниця — ГУ́СЕНИЦЯ (личинка метелика), ГУ́СІНЬ перев. збірн., ГУ́СІЛЬНИЦЯ діал., ОСЕ́НИЦЯ діал., ОСЕ́ЛЬНЯ діал. Капуста в мене плоха. Якась гусениця об'їдає (А. Шиян); Листя злипалося, повутинням заплетене, злилося, ненажерна гусінь сади об'їла (К. Словник синонімів української мови
  3. гусільниця — ГУ́СІЛЬНИЦЯ, і, ж., діал. Гусениця (у 1 знач.). Погляд його недвижно спочивав на одній луком зігнутій стебелинці, по котрій звільна та невпинно повзла товста, зеленувата гусільниця (Фр., VII, 1951, 54). Словник української мови в 11 томах