1. Орфографічний словник української мови

добич

до́бич

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добич — див. добича. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. добич — ЗДО́БИЧ (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі і т. ін.), ДОБИ́ЧА розм., ПОЖИ́ВА рідше, РОЗДОБУ́ТОК розм., ДОБИ́ТОК заст., ДО́БИЧ рідко, РОЗДОБИ́ЧА рідко. З полювання з великою здобиччю повернувся батько (М. Словник синонімів української мови
  3. добич — До́бич і здо́бич, -чі, -чі, -ччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. добич — ДО́БИЧ див. добича. Словник української мови в 11 томах