1. Орфографічний словник української мови

дурнило

дурни́ло

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурнило — -а, ч., розм. Те саме, що дурень 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дурнило — дурни́ло → дурило Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. дурнило — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. дурнило — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
  5. дурнило — ДУРНИ́ЛО, а, ч., розм. Те саме, що ду́рень 1. — Дурнило! — стиха простогнала Рокса (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17). Словник української мови в 11 томах