1. Орфографічний словник української мови

душогубець

душогу́бець

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. душогубець — -бця, ч. Те саме, що душогуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. душогубець — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  3. душогубець — УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм., ДУШОГУ́БЕЦЬ розм., ЗАРІЗЯ́КА (ЗАРІЗА́КА) розм., ГОРЛОРІ́З розм., УБІ́ЙНИК (ВБІ́ЙНИК) заст. Словник синонімів української мови
  4. душогубець — ДУШОГУ́БЕЦЬ, бця, ч. Те саме, що душогу́б. Денис.. розказує, що він душогубець, злодій (Кв.-Осн., II, 1956. 415); Руки цього ката [Скоропадського] вже по самі плечі були в крові, й кращого душогубця німецькі окупанти навряд чи знайшли б (Скл., Легенд. начдив, 1957. 31). Словник української мови в 11 томах
  5. душогубець — Душогубець, -бця м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. І. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. І. VIII. 44. Словник української мови Грінченка