1. Орфографічний словник української мови

дьор

дьор

іменник чоловічого роду

у складі фразеологічних зворотів

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дьор — -у, ч. Втеча. Дати дьору — втекти, зникнути і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дьор — дава́ти / да́ти (врі́зати) дра́ла (драпака́, дьо́ру і т. ін.), зневажл. Швидко тікати, бігти. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла (Укр.. присл..); Вовчуки стирлувалися позад Вовчиці й Пелехатого, ладні щомиті врізати драла (П. Фразеологічний словник української мови
  3. дьор — ДЬОР, у, ч.: ◊ Да́ти дьо́ру — втекти, зникнути і т. ін. Я б уже давно дав дьору, так хочеться дивитись на сюю комедію (Кв.-Осн., II, 1956, 184); Покрутився [літак] над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору (Трубл., І, 1955, 57). Словник української мови в 11 томах
  4. дьор — Дьор, -ру м. Въ выраженіи: дьору дати. Удрать. Кв. Словник української мови Грінченка