заміщення

замі́щення

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заміщення — [зам’ішчеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
  2. заміщення — Замещение — replacement — Ersetzung, Erzätz, Ersatz – фізико-хімічний процес, при якому на місці одного мінералу чи аґреґату утворюється інший мінерал чи аґреґат з іншим хімічним складом. Гірничий енциклопедичний словник
  3. заміщення — -я, с. Дія за знач. замістити. Заміщення імпорту ек. — політика заміщення імпортних товарів вітчизняною продукцією. Реакція заміщення — хімічне перетворення, за якого атоми одного елемента в молекулі сполуки заміщуються атомами іншого елемента. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заміщення — Замі́щення, -ння; -щення, -щень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заміщення — ЗАМІ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. замісти́ти. Недавно побачив [Вадим] у газеті оголошення конкурсу на заміщення вакансії доцента в рідному університеті (Руд., Остання щабля, 1959, 38). Словник української мови в 11 томах
  6. заміщення — рос. замещение 1. В економіці — заміна виробництва і споживання одного товару іншим, близьким йому за властивостями та якістю. 2. Виконання посадових обов'язків однієї особи іншою на період її тимчасової відсутності, відпустки, відрядження, захворювання. Eкономічна енциклопедія