заткало

за́ткало

іменник середнього роду

затичка з ганчірок, якою закривають димохід у печі)

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заткало — див. затичка Словник синонімів Вусика
  2. заткало — заткално, -а, с., розм. Затичка з ганчірок, якою закривають димохід (у печі), використовуючи замість каглянки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заткало — ЗА́ТИЧКА (те, чим затикають який-небудь отвір); КО́РОК, ПРО́БКА (перев. у пляшці); ЧІП (перев. у бочці); ЗА́ТКАЛО (ЗА́ТКАЛНО) розм. (в печі). Словник синонімів української мови
  4. заткало — ЗА́ТКАЛО, ЗА́ТКАЛНО, а, с., розм. Затичка з ганчірок, якою закривають димохід (в печі), використовуючи замість каглянки. Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (Н.-Лев., III, 1956, 334). Словник української мови в 11 томах
  5. заткало — Заткално, -на, заткало, -ла с. Затычка изъ тряпокъ, которой затыкаютъ дымовую трубу вмѣсто вьюшекъ. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх, то ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. ІII. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575. Словник української мови Грінченка