1. Орфографічний словник української мови

збурений

збу́рений

дієприкметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збурений — Збу́рений: — схвильований [14] — збурений (231) < польськ. wzburzony — схвильований [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. збурений — див. схвильований Словник синонімів Вусика
  3. збурений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до збурити. 2》 у знач. прикм. Який перебуває в неспокійному стані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. збурений — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
  5. збурений — Збу́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. збурений — ЗБУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до збу́рити. Синіла, відбиваючи в своїй глибині ніжні, білі, пухнасті хмарки, повновода, широка, збурена повіддю річка (Коз., Сальвія, 1959, 216); Збурена, зелектризована власними похвалками юрма невгавала (Коцюб. Словник української мови в 11 томах