злучитися

злучи́тися

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злучитися — Злучи́тися. 1. З’єднатися, поєднатися. Хвильку дивились одне на одного; бачилось, немовби в очах обох заблисла раптом полумінь і злучилася в огонь. Обоє опустили очі (Коб., Природа, 17). 2. Об’єднатися. Українська літературна мова на Буковині
  2. злучитися — див. злучатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. злучитися — злучи́тися з'єднатися (ст): Коли пан прокуратор був у городськім суді як цивільний суддя, усі висловлювалися про пана з похвалою: найкультуральніший, найгречніший, найсправедливіший, просто всі “най” злучилися тоді в особі пана прокуратора (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. злучитися — ЗЛУЧИ́ТИСЯ див. злуча́тися. Словник української мови в 11 томах
  5. злучитися — Злуча́тися, -ча́юся, -єшся сов. в. злучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Соединяться, соединиться. Горить що небудь тільки через те, що кислорід з їм влучається. Дещо, 80. Словник української мови Грінченка