1. Орфографічний словник української мови

змилювати

зми́лювати 1

дієслово недоконаного виду

витрачати мило; робити мильним

зми́лювати 2

дієслово недоконаного виду

помилятися; обманювати

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змилювати — I -юю, -юєш, недок., змилити, змилю, змилиш, док., перех. 1》 Витрачати (яку-небудь частину мила) під час миття, прання і т. ін. 2》 Робити мильним, покривати мильною піною. || Примушувати (перев. коней) дуже потіти, покриватися ніби мильною піною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. змилювати — ЗМИ́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ЗМИ́ЛИТИ, зми́лю, зми́лиш, док., перех. 1. Витрачати (яку-небудь частину мила) під час миття, прання і т. ін. Половину змилила мила (Сл. Гр.). 2. Робити мильним, покривати мильною піною; // Примушувати (перев. Словник української мови в 11 томах
  3. змилювати — Змилювати, -люю, -єш сов. в. змилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Ошибаться, ошибиться. Вага не змилить. Валк. у. От і змилила вже. Камен. у. 2) Смыливать, смылить. Половину змилила мила. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка