1. Орфографічний словник української мови

знадоба

зна́доба 1

іменник жіночого роду

потреба

розм.

зна́доба 2

іменник жіночого роду

речі, потрібні для чого-небудь

збірн., діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знадоба — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що потреба. 2》 збірн. діал.Речі, потрібні для чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. знадоба — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. Словник синонімів української мови
  3. знадоба — ЗНА́ДОБА, и, ж. 1. розм. Те саме, що потре́ба. [Глоба:] Найбільш вхвалив я тебе за те, що кожне твоє слово гостре. [Явдоким:] Сам його сталю, сам і гострю та ще й не на торг, а задля хатньої знадоби (Кроп., V, 1959, 166). 2. збірн. діал. Словник української мови в 11 томах
  4. знадоба — Знадоба, -би ж. Надобность. в знадобі бути. Быть нужнымъ. Наша дівка в знадобі. Грин. III. 96. Словник української мови Грінченка