капелюха
капелю́ха
іменник жіночого роду
тепла зимова шапка
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- капелюха — -и, ж., розм. Тепла зимова шапка; вушанка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- капелюха — скида́ти (здійма́ти) / ски́нути (здійня́ти) ша́пку (капелю́х, бриль і т. ін.) перед ким, рідше перед чим і без додатка. Виявляти свою повагу до когось, цінувати когось, щось. Записую школярів, а батьки їх утаюють від мене. Фразеологічний словник української мови
- капелюха — ША́ПКА (теплий головний убір, перев. без полів, м'який, звичайно з хутра), ШАПЧИ́НА розм., ШАПУРИ́НА розм., КЛАПА́НЯ (КЛЕПА́НЯ) діал.; ВУША́НКА, КАПЕЛЮ́ХА розм., МАЛАХА́Й розм. (хутряна, з вухами); ПАПА́ХА, КУ́ЧМА розм., КАЧУ́ЛА діал. (висока, перев. Словник синонімів української мови
- капелюха — КАПЕЛЮ́ХА, и, ж., розм. Тепла зимова шапка; вушанка. Іде зима проти літа у кожусі і червоних чоботях, в капелюсі (Чуб., I, 1872, 13); Іде моя «Мура», у моїй кожушині, у повстяках та в кролячій капелюсі (Вишня, І, 1956, 78); На ньому — пошарпаний сіряк і капелюха (Мам., Тв., 1962, 472). Словник української мови в 11 томах
- капелюха — Капелюха, -хи ж. Зимняя теплая шапка съ отворачивающимися наушниками, концы которыхъ завязываются подъ подбородкомъ. см. капель. Іде зіма проти літа у кожусі і червоних чоботях, в капелюсі, в рукавицях. Чуб. І. 13. Словник української мови Грінченка