1. Орфографічний словник української мови

карчило

карчи́ло

іменник середнього роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карчило — Карк [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. карчило — -а, с., заст. Потилиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. карчило — КАРЧИ́ЛО, а, ч. і с., розм. Збільш. до карк. І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав (І. Франко); Найхутше [найшвидше] впадало всякому в очі його грубе карчило, порепане, горошкувате (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. карчило — карчи́ло зашийок (ст): Він знав, що на його годинах в послідній лавці хлопці часами грають у карти. Коли він почув такий нецензурний виклик, тоді раптом підходив до послідньої лавки і ненадійно ловив за карчило найближчого грача і казав: “Уж ти, драбе!... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. карчило — КАРЧИ́ЛО, а, с. Збільш. до карк. І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав (Фр., XII, 1953, 18). Словник української мови в 11 томах
  6. карчило — Карчи́ло, -ла с. Затылокъ. Словник української мови Грінченка