1. Орфографічний словник української мови

клинчик

кли́нчик

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до клинець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. клинчик — КЛИ́НЧИК, а, ч. Зменш. до кли́не́ць. – У мене десять моргів поля, а вдова Варвара нічо [нічого] більше не має, лиш маленький клинчик (Л. Мартович); Василь Онопрійович слухав, усміхався, погладжуючи срібний клинчик борідки (Є. Словник української мови у 20 томах
  3. клинчик — КЛИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кли́нець. Василь Онопрійович слухав, усміхався, погладжуючи срібний клинчик борідки (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 144); — У мене десять моргів поля, а вдова Варвара нічо [нічого] більше не має, лиш маленький клинчик (Март., Тв., 1954, 135). Словник української мови в 11 томах
  4. клинчик — Клинчик, -ка м. ум. отъ клин. Словник української мови Грінченка