1. Орфографічний словник української мови

костурець

костуре́ць

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. костурець — див. палиця Словник синонімів Вусика
  2. костурець — -рця, ч. Зменш. до костур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. костурець — КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до ко́стур. – Я собак боюся. – Ой з костурцем, бабко (з народної пісні); В кожного [з подорожніх] костурець або кілок, вихоплений з недопаленого тину (В. Барка); По стежечці неквапливо ступав головатий, худий ченчик, спокійно налягаючи на костурця (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  4. костурець — КОСТУРЕ́ЦЬ, рця́, ч. Зменш. до ко́стур. Я собак боюся.— Ой з костурцем, бабко (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  5. костурець — Ко́стур, -ра м. Клюка, посохъ. — Діду Сидоре, собак боюся! — А з костуром, бабко, а з костуром, любко, а з костуром, Пархомівно, сивая голубко. Ном. № 12813. ум. костурець. Я собак боюся. — Ой з костурцем, бабко. Грин. III. 659. ув. костуряка. Словник української мови Грінченка