1. Орфографічний словник української мови

куман

кума́н 1

іменник чоловічого роду, істота

представник стародавнього народу — половець

іст.

кума́н 2

іменник чоловічого роду

куманець

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куман — -а, ч., рідко. Те саме, що куманець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. куман — КУМА́Н¹, а́, ч. Вид металевого або глиняного глечика. Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні кумани (Сл. Б. Грінченка). КУМА́Н² див. кума́ни. Словник української мови у 20 томах
  3. куман — КУМА́Н, а́, ч., рідко. Те саме, що кумане́ць. КУМА́Н див. кума́ни. Словник української мови в 11 томах
  4. куман — Куман, -на м. 1) Родъ кувшина металлическаго или глинянаго? Убѣгая изъ дому, дѣвушка-черкешенка выбираетъ, что съ собой взять: Візьмем гроші, намисто, кунтуші хороші, ложки та срібні ку мани, жемчуг, атлас, парчу, сап'ян. Мкр. Г. 32. Въ Лохвиц. Словник української мови Грінченка