1. Орфографічний словник української мови

кунштик

ку́нштик

іменник чоловічого роду

рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кунштик — -а, ч., заст. Зменш. до куншт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кунштик — КУ́НШТИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до куншт. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княгиня].., І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Т. Шевченко); Він їй кунштики для заполочі, для вишивання малює (О. Ільченко); Господи, яка красива книжка!... Словник української мови у 20 томах
  3. кунштик — ку́нштик мистецький витвір (ст): “Ану, люди, до мене, до мене... За єдну сотку, за єдного “дуба” ціла фамілія: і любий, і люба... Зробити зд'єнце, пане капітане?” – Вони чекали, сівши на лавці, поки маестро викінчував свій кунштик (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. кунштик — Ку́нштик, -ка; -штики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кунштик — КУ́НШТИК, а, ч., заст. Зменш.-пестл. до куншт. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княгиня].., І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч., II, 1953, 12); Він їй кунштики для заполочі, для вишивання малює (Ільч., Серце жде, 1939, 52). Словник української мови в 11 томах
  6. кунштик — Кунштик, -ка м. Рисунокъ, картинка. І книжечок з кунштиками в Ромні накупили. Шевч. Словник української мови Грінченка