кісточка

Значення в інших словниках

1. кісточка — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до кістка 1), 2). 2》 Зчленування кісток голінки з кістками стопи, випнуте по боках ноги; щиколотка. 3》 перев. мн. Гральні кубики або пластинки (з кості чи іншого матеріалу), на гранях яких вирізано цифри, вічка. 4》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кісточка — КІ́СТОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до кі́стка 1, 2, 4. Дивлюся, од курчати тільки кісточки валяються під столом (І. Нечуй-Левицький); Не бояться природознавці на підставі однієї кісточки відреставрувати цілий організм вимерлих тварин (С. Словник української мови у 20 томах
3. кісточка — і кісто́к (свої́х) не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає (Гончар) кулака (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
4. кісточка — КІ́СТОЧКА (насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин), КАМІНЕ́ЦЬ. КІ́СТОЧКА (зчленування кісток голінки з кістками стопи), ЩИ́КОЛОТКА, ЩИ́КОЛОТОК, ЩИ́КОЛОДКА діал. Ноги грузли в землю аж по самісінькі кісточки (О. Словник синонімів української мови
5. кісточка — КІ́СТОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до кі́стка 1, 2. Дивлюся, од курчати тільки кісточки валяються під столом (Н.-Лев., II, 1956, 20); — Може ж, його розтерзала вовча зграя і кісточок не знайдемо (Шиян, Баланда, 1957, 15). Словник української мови в 11 томах
6. кісточка — Кісточка, -ки ж. ум. отъ кістка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. І. 22. Словник української мови Грінченка