1. Орфографічний словник української мови

лабуз

лабу́з

іменник чоловічого роду

бур'ян

діал.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лабуз — див. стебло Словник синонімів Вусика
  2. лабуз — -у, ч., діал. Бур'ян. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лабуз — ЛАБУ́З, у, ч., діал. 1. Бур'ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Н. Кобринська). 2. Зрізане та висушене бадилля кукурудзи без качанів. Словник української мови у 20 томах
  4. лабуз — БУР'Я́Н, ПЛЕ́ВЕЛИ мн., книжн., заст., ХО́ПТА діал., ЛА́БУЗ діал., ЛАБУЗИ́ННЯ діал. А може, бур'ян не розрісся, може, ще можна виполоть хопту (М. Коцюбинський); Жовтаве суцільне поле льону міцно трималося, заглушувало непрохану зелень плевел (І. Ле). Словник синонімів української мови
  5. лабуз — ЛАБУ́З, у, ч., діал. Бур’ян. Стара, дуплява грушка широко розкладала довге листя, а до неї тулилися купи розвіяного вітром лабузу (Кобр., Вибр., 1954, 166). Словник української мови в 11 томах
  6. лабуз — Лабуз, -зу м. 1) Стебли сорной травы. Желех. 2) Листки, покрывающіе початки кукурузы. Желех. Словник української мови Грінченка