1. Орфографічний словник української мови

ледарюга

ледарю́га

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледарюга — -и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ледар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ледарюга — ЛЕДАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (К. Гордієнко); Це ви ледарюги, бо не маєте дітей і не поспішаєте одружуватися, а я вже все встиг (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. ледарюга — ЛЕ́ДАР (людина, яка не любить працювати), ЛЕДА́ЧИЙ, ЛІНИ́ВИЙ, ЛІНИ́ВЕЦЬ розм., ЛІНЮ́Х розм., ЛЕДА́ЩО зневажл., ЛЕДАРЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЦЮ́ГА підсил. зневажл., ЛЕДАЩИ́ЦЯ зневажл. рідше; ГАВОЛО́В зневажл. (той, хто байдикує); ЛЕ́ЖЕНЬ розм. Словник синонімів української мови
  4. ледарюга — ЛЕДАРЮ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Збільш. до ле́дар. В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (Горд., II, 1959, 263). Словник української мови в 11 томах