1. Орфографічний словник української мови

мимовільний

мимові́льний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мимовільний — -а, -е. 1》 Який трапляється або виявляється ненароком, випадково. 2》 Не залежний від чиєїсь волі, свідомості. 3》 Пов'язаний з обставинами, вимушений обставинами. 4》 Який випадково, ненароком стає кимсь (перев. свідком). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. мимовільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який трапляється або виявляється ненароком, випадково. – Славно, старий, славно! – почулися голоси кількох свідків його мимовільного геройства (І. Словник української мови у 20 томах
  3. мимовільний — ВИ́МУШЕНИЙ (який здійснюється чи здійснений проти бажання, під тиском обставин), ПРИМУСО́ВИЙ, ПРИМУ́ШЕНИЙ, МИМОВІ́ЛЬНИЙ. Гірке почуття вимушеної розлуки з сином запанувало всім його тілом (Г. Епік); Романик ображено замовк. Словник синонімів української мови
  4. мимовільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який трапляється або виявляється ненароком, випадково. — Славно, старий, славно! — почулися голоси кількох свідків його мимовільного геройства (Фр. Словник української мови в 11 томах