1. Орфографічний словник української мови

мовчальник

мовча́льник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мовчальник — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
  2. мовчальник — -а, ч., розм. Те саме, що мовчун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мовчальник — МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став – мовчальник! Як не крийте – ні гу-гу! (С. Олійник). Словник української мови у 20 томах
  4. мовчальник — МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИК розм., МОВЧА́ЗНИК розм., МОВЧА́Н розм., МОВЧА́К розм.; ПОНУ́РА розм. (похмура людина). Ковалі Грищенки — мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Словник синонімів української мови
  5. мовчальник — МОВЧА́ЛЬНИК, а, ч., розм. Те саме, що мовчу́н. Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу. То тепер він став — мовчальник! Як не крийте — ні гу-гу! (С. Ол., Вибр., 1957, 306). Словник української мови в 11 томах