молібден

Значення в інших словниках

1. молібден — -у, ч. Mo. Хімічний елемент, малопоширений у природі, важливий біоелемент. Проста речовина – світло-сірий важкотопкий метал, який застосовують в електро- та радіотехніці, а його жароміцні стопи в авіа-, ракетній і ядерній техніці тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. молібден — МОЛІБДЕ́Н, у, ч. Широко застосовуваний у техніці твердий метал із сріблисто-білим блиском на зломі. З елементів шостої групи періодичної системи до металів належать хром, молібден і вольфрам (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
3. молібден — молібде́н (від грец. μόλυβδος – свинець) хімічний елемент, символ Мо, ат. н. 42; сріблясто-сірий тугоплавкий метал. Зустрічається у вигляді мінералу молібденіту. Застосовують у виробництві спеціальних сталей, а також в електро- і радіотехніці. Словник іншомовних слів Мельничука
4. молібден — Мо, хіміч. елемент з атомним числом 42; твердий тугоплавкий метал; при кімнатній темп. стійкий до атмосферних впливів (пасивація); мікроелемент; застосовується при виготовленні електронних ламп, електролампочок, електричних печей... Універсальний словник-енциклопедія
5. молібден — МОЛІБДЕ́Н, у, ч. Широко застосовуваний у техніці твердий метал із сріблисто-білим блиском на зломі. З елементів шостої групи періодичної системи до металів належать хром, молібден і вольфрам (Заг. Словник української мови в 11 томах